Дисципліни

            

Кафедра правознавства здійснює викладання таких дисциплін:

Адміністративне і трудове право

Адміністративне право є однією з провідних галузей публічного права, нормами якого регулюються суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також у процесі здійснення внутрішньо-організаційної діяльності іншими органами державної влади (парламентом, суддями, органами міліції тощо).

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, тісно взаємодіє з усіма існуючими галузями права, в тому числі і з трудовим правом. Ця галузь права являє собою систему правових норм, що регулюють сукупність суспільних відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини, які випливають із трудових або тісно пов’язані з ними і встановлюють права й обов’язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та відповідальність у разі їх порушення.

Навчальна програма дисципліни «Адміністративне і трудове право» для студентів напряму підготовки 6.020105 «Документознавство та інформаційна діяльність» затверджена Вченою радою Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» 2011 року (протокол № 7). Відповідно до цієї навчальної програми дисципліна «Адміністративне і трудове право» складається із двох змістових модулів.

Змістовий модуль І становлять питання Загальної і Особливої частин адміністративного права, що стосуються відповідно державного управління, його правового регулювання загалом, та окремих галузей і сфер функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших уповноважених здійснювати управлінську діяльність суб’єктів.

Змістовий модуль ІІ становлять питання Загальної і Особливої частин трудового права, що стосуються вироблених галуззю і наукою трудового права основних положень у сфері регулювання праці. Це – норми, що визначають предмет, метод, джерела, принципи трудового права; забезпечення зайнятості та працевлаштування; колективно-договірне регулювання праці тощо.

Особлива частина трудового права містить навчальний матеріал, що охоплює норми, які регулюють окремі елементи трудових відносин, а також відносини, тісно пов’язані з трудовими: трудовий договір; робочий час та час відпочинку; оплата праці; дисциплінарна та матеріальна відповідальність за трудовим правом; охорона праці; трудові спори; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Адміністративне право

Адміністративне право є однією з провідних галузей публічного права, нормами якого регулюються суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також у процесі здійснення внутрішньо-організаційної діяльності іншими органами державної влади (парламентом, суддями, органами міліції тощо).

Адміністративне право є однією з галузей правової науки, а також однією з фундаментальних юридичних дисциплін, яка передбачає вивчення загальних закономірностей адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій, спрямованих на зміну, вдосконалення адміністративно-правових норм і, насамперед, на підвищення їх ефективності.

Навчальна програма дисципліни „Адміністративне право” для студентів напряму підготовки 6.030505 “Управління персоналом і економіка праці” затверджена Вченою радою Полтавського університету споживчої кооперації України 19 грудня 2007 року (протокол № 10). Відповідно до цієї навчальної програми дисципліна „Адміністративне право” складається із двох змістових модулів.

Змістовий модуль І включає питання Загальної частини адміністративного права, що стосуються державного управлінняя і його правового регулювання загалом.

Змістовий модуль ІІ включє питання Особливої частини адміністративного права як навчальної дисципліни, що стосуються окремих галузей і сфер функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших уповноважених здійснювати управлінську діяльність суб’єктів.

Банківське право

Банківське право як підгалузь фінансового права, що формується  в самостійну комплексну галузь національного права, охоплює правові норми, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій та послуг.

Навчальна дисципліна «Банківське право» покликана сприяти формуванню у студентів спеціальності «Банківська справа» комплексу знань теоретичних основ сучасного правового регулювання банківської діяльності в Україні, здатності спрямовувати зусилля на забезпечення реалізації, охорони і захисту прав різних суб’єктів банківських правовідносин. Вона має допомогти в оволодінні загальними, принциповими положеннями банківського права в обсязі, необхідному для розуміння сутності і спрямованості його інститутів на забезпечення раціонального й ефективного функціонування банківської системи в державі, сприяння розвитку кредитної системи, становлення правових основ розрахунків та валютних відносин на території України, а також у прищепленні вмінь і навичок використання методів, способів та інструментів регулювання банківських правовідносин.

Навчальна дисципліна «Банківське право» викладається згідно з навчальною програмою, затвердженою Вченою радою Полтавського університету споживчої кооперації України 15 квітня 2009 року (протокол № 4).

Господарське право

Вивчення дисципліни «Господарське право» є важливим компонентом навчальної програми для студентів галузі знань «Економіка та підприємництво». Здійснення господарської діяльності неможливе без знання основ її правового регулювання. Господарське право визначає правові основи господарської діяльності, господарський правопорядок, що формується на основі поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання і державного регулювання макроекономічних процесів.

Предметом навчальної дисципліни «Господарське право» є господарсько-правові відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, у тому числі господарсько-правові зобов’язання, порядок укладання господарських договорів, відповідальність у господарських правовідносинах, захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, правове регулювання окремих видів господарської діяльності.

Метою вивчення навчальної дисципліни є освоєння основних положень правового регулювання господарської діяльності, з’ясування правового статусу суб’єктів господарювання, принципів організації підприємницької діяльності та управління нею, порядку укладання господарських договорів, правових основ зовнішньоекономічної діяльності та захисту прав та інтересів суб’єктів господарських правовідносин, захисту конкуренції, правового інститут банкрутства та інвестування; набуття студентами досвіду роботи з господарсько-правовими документами; формування правової культури здійснення господарської діяльності.

Навчальна програма дисципліни «Господарське право» для усіх напрямів підготовки галузі знань «Економіка та підприємництво» затверджена Вченою радою ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» 16 листопада 2011 року (протокол № 10). Відповідно до цієї навчальної програми навчальна дисципліна включає два змістові модулі.

І змістовий модуль – Загальна частина – включає у себе теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень господарської діяльності, щодо тих відносин, які стосуються усіх видів та сфер господарської діяльності.

ІІ Змістовий модуль – Особлива частина господарського права як навчальної дисципліни містить матеріал щодо правового регулювання господарської діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя.

Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство

Формування нормативно-правової бази освіти є одним з основних факторів, які можуть забезпечити можливість реалізації прав громадян на освіту. Тому прийняття дієвої законодавчої бази сфери освіти, своєчасне внесення змін у діючі закони, а також реалізація вже прийнятих законів – актуальне, важливе і надто складне державне завдання. Одним із напрямків його виконання є максимальне наближення положень законодавства до безпосередніх споживачів освітніх послуг у вищій школі – студентів, аспірантів, здобувачів. Особливої актуальності набуває засвоєння правових засад освітньої діяльності для магістрів науково-дослідницького спрямування спеціальності «Педагогіка вищої школи».

Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство можна розглядати двояко: по-перше, як систему правових норм, які регулюють сукупність суспільних відносин в освітній сфері; по-друге, як навчальну дисципліну, предметом вивчення якої є система знань про правові засади організації системи освіти.

Вивчення «Державних стандартів освіти і національного освітнього законодавства» здійснюється в рамках одного змістового модуля, що дозволяє систематизувати теоретичний матеріал згідно зі структурою програми цієї навчальної дисципліни, затвердженої Вченою радою Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» 2010 року (протокол № 9).

Засвоєння змісту модуля, що відповідає 2 кредитам, сприяє системному вивченню норм права, якi регулюють освітню дiяльність держави та систему освіти України; державний контроль за діяльністю навчальних закладів; педагогічні, майнові, управлінські, фінансові, трудові, інноваційні правовiдносини, що виникають мiж учасниками освітнього процесу; правові засади входження української освіти у світовий освітній простір.

Договірне право

Вивчення навчальної дисципліни «Договірне право» є важливою складовою підготовки студентів, котрі навчаються за спеціальностями галузей знань 1401 «Сфера обслуговування», 0306 «Менеджмент і адміністрування», 0517 «Харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції». Це пояснюється важливою роллю, яку відіграє договірне регулювання суспільних відносин, значенням договору як юридичного факту, що породжує цивільно-правові та господарські зобов’язання, як універсального регулятора господарських зв’язків.

Викладання дисципліни «Договірне право» викликано необхідністю набуття системи правових знань, невід’ємно пов’язаних із професійною діяльністю на ринку товарів та послуг. Вивчення дисципліни сприятиме розвитку творчих навиків учасників економічних процесів, визначенню відповідності їх дій вимогам чинного законодавства, яке регламентує порядок укладання, виконання та припинення господарських договорів.

Предметом дисципліни «Договірне право» є сукупність норм, що унормовують діяльність учасників договірних відносин, у першу чергу суб’єктів господарювання, система нормативних актів, що містять відповідні норми та регулюють порядок укладення, зміни та розірвання окремих видів договорів.

Метою викладання дисципліни «Договірне право» є розкриття найважливіших категорій і конструкцій договірного права та законодавства у цій сфері, основних тенденцій його розвитку і застосування судами (господарськими) та іншими правозастосовними органами норм чинного законодавства щодо укладання зміни, виконання договорів. Вивчення договірного права має на меті набуття студентами навичок роботи з нормативним матеріалом, уміння вирішувати конкретні правові ситуації, які виникають у сфері договірних відносин на базі національного та міжнародного законодавства. Також студенти мають здійснювати аналіз правозастосовної практики, судових рішень та рішень органів державної влади в частині регулювання договірних відносин.

Навчальна програма дисципліни «Договірне право» затверджена на засідання Президії НМК зі сфери обслуговування 12 листопада 2010 р., протокол № 35.

Інформаційне право

За правовою природою, походженням інформаційне право – це велика складова підсистема в системі національного права України, що має приватно-правову і публічно-правову природу. Норми інформаційного права формуються як на публічному (державному), так і приватному рівнях суспільних відносин щодо інформації у ході різноманітної діяльності людей.

Інформаційне право через предмет правовідносин – інформацію – пов'язане як з провідними галузями права (конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним) так і з різними іншими комплексними галузями права (фінансовим, господарським, екологічним ін.), спеціальними галузями права (інвестиційним, транспортним, повітряним, податковим, бюджетним, банківським, страховим, конкурентним та ін.), а також міжгалузевими інститутами права: правом інтелектуальної власності ( у його складі – авторським, винахідницьким тощо), з іншими інститутами різних галузей права, де похідним предметом є суспільні відносини щодо інформації (твір, винахід, корисна модель, масова інформація, архіви, бібліотеки тощо).

Субінститутами інформаційного права можна вважати такі, як: право свободи інформації, право доступу до інформації, правовий режим інформації з обмеженим доступом та інші.

Структурно сучасне інформаційне право має три частини: загальну, особливу і спеціальну. У загальній частині визначаються основні положення щодо мети, завдань, принципів, змісту, суб’єктів правовідносин пов’язаних з інформацією тощо. У особливій частині визначальними є чотири провідні інститути: права та обов’язки людини, громадянина пов’язані з інформацією; права суспільства, громадських формувань у соціальній інформаційній сфері; права та обов’язки держави в суспільній інформаційній сфері, основні засади міжнародного співробітництва країни у глобальному інформаційному просторі. У спеціальній частині визначальним є структуризація (інституціоналізація) правовідносин в суспільній інформаційній сфері за напрямками (чи видами) діяльності: мас-медіа право, інформатизаційне право, право інформаційної безпеки, інтернет-право, телекомунікаційне право тощо.

Комерційне право

Комерційне право є сукупністю правових норм, які регулюють майнові та немайнові відносини, що складаються у процесі або у зв'язку із провадженням комерційної діяльності (підприємницької торгівлі) її суб'єктами.

Навчальна дисципліна «Комерційне право» передбачає вивчення правового регулювання так званої «господарсько-торговельної діяльності». Остання визначається законодавцем якдіяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. До діяльності у сфері товарного обігуналежать роздрібна та оптова торгівля, діяльність у сфері ресторанного господарства. До допоміжної діяльності операції, які безпосередньо не пов’язані з передачею права власності на товар, однак допомагають його реалізації (операції з комерційного посередництва, транспортування, зберігання, реклами товару тощо).

Навчальна програма дисципліни «Комерційне право» для студентів напрямів підготовки 6.030510і «Товарознавство і торговельне підприємництво» і 6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво» затверджена Вченою радою Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»  25 січня 2012 року (протокол № 1). Відповідно до цієї навчальної програми дисципліна «Комерційне право» складається із двох змістових модулів.

Змістовий модуль І становлять питання щодо правового регулювання тих відносин, які стосуються усіх видів та сфер комерційної діяльності як різновиду підприємництва.

ІІ змістовий модуль містить матеріал щодо правового регулювання господарсько-торговельної діяльності окремих видів: внутрішньої торгівлі (роздрібної, оптової, ресторанного господарства), зовнішньої торгівлі, форм організації ринку (товарних бірж, аукціонів, тендерів, ярмарків, виставок, ринків тощо), кредитно-розрахункових відносин, захисту прав та законних інтересів суб’єктів комерційної діяльності, захисту прав споживачів.

Кооперативне право

Кооперативне право є сукупністю встановлених або санкціонованих державою правових норм, якими закріплюються принципи, форми, умови і порядок створення і функціонування кооперативів та кооперативних об’єднань, регулюються кооперативні відносини (членські, організаційно-управлінські, майнові, виробничо-господарські, договірні та інші).

Навчальна програма дисципліни «Кооперативне право» розроблена для студентів напрямів підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030507 «Маркетинг», 6.030507 «Маркетинг»(і), 6.030509 «Облік і аудит», 6.030509і «Облік і аудит»(і) і спеціальностей 7.03050301 «Міжнародна економіка», 7.050206 і 8.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», 7.03051001 «Товарознавство і комерційна діяльність», 7.05170104 «Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса», 7.05170107 «Технологія зберігання, консервування та переробки плодів і овочів», 7.05171012 «Технології в ресторанному господарстві». Відповідно до цієї навчальної програми дисципліна «Кооперативне право» складається із двох змістових модулів.

Змістовий модуль І становлять питання щодо правового регулювання тих відносин, які стосуються усіх видів кооперативних організацій і сфер кооперативної діяльності (предмет, метод, принципи і суб’єкти кооперативного права; система джерел правового регулювання кооперативних відносин; правовий статус кооперативів та кооперативних об’єднань; правове регулювання відносин кооперативного членства і кооперативного самоврядування; загальні положення правового регулювання відносин власності, договірних і кредитно-розрахункових відносин у сфері кооперації; загальні засади правового регулювання господарської діяльності кооперативів та їх об’єднань).

ІІ змістовий модуль містить матеріал щодо правового регулювання господарської та іншої діяльності кооперативів окремих типів і видів; як-то виробничих, обслуговуючих, споживчих (а серед них – житлових), фінансових (насамперед, кредитних спілок).

Міжнародне економічне право

Входження України як рівноправного партнера у світове співтовариство держав  об’єктивно підвищило інтерес до міжнародної проблематики і насамперед до міжнародного права. Останнє розглядається як універсальний інструмент організації міждержавного діалогу та єдиного міжнародного нормативно-правового масиву, у рамках якого можливе становлення, розвиток і вдосконалювання  різних форм колективного співробітництва держав і народів з метою досягнення загального миру і взаєморозуміння. Однією з таких форм є міжнародне економічне співробітництво, а її регулятором – міжнародне економічне право, що розглядається як галузь міжнародного публічного права.

В умовах інтеграції України у світовий політичний та економічний простір зростає актуальність вивчення основоположних принципів та засад, якими керуються суб’єкти міжнародного права при вирішенні власних нагальних проблем на рівні світової громадськості. Підготовка спеціалістів у галузі міжнародного економічного права є вагомим завданням у зв’язку із вступом нашої держави до Світової Організації Торгівлі та поглибленням співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Міжнародне економічне право являє собою чітко структуровану та багатогранну галузь міжнародного публічного права. Знання основних галузей, інститутів і термінологічного апарату міжнародного економічного права допомагає пізнати глибинні процеси й особливості становлення, розвитку і функціонування правових систем держав, що перебувають у процесі загальносвітового розвитку.

Нині у світі не існує жодної держави, яка б не займалася економічним співробітництвом та наданням взаємодопомоги на міжнародній арені. Україна як суб’єкт міжнародного співробітництва взаємодіє з цілим рядом держав та міждержавних економічних організацій, активно розвиваючи та розбудовуючи національну систему законодавства. Це, в свою чергу, сприяє подальшому вдосконаленню норм та принципів міжнародного економічного права.

Навчальна програма дисципліни «Міжнародне економічне право»  для студентів напряму підготовки 6.030503  „Міжнародна економіка”  затверджена Вченою Радою Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» 13 червня 2012 року. Відповідно до цієї навчальної програми дисципліна “Міжнародне економічне право” складається із двох змістових модулів. 

Змістовий модуль І – Загальна частина міжнародного економічного права – включає у себе теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень міжнародного економічного права, щодо тих відносин, які стосуються основних етапів становлення сучасного міжнародного економічного правопорядку, суб’єктів та об’єктів міжнародних економічних правовідносин, джерел, методів та принципів міжнародного економічного права, права міжнародних економічних договорів.

Змістовий модуль ІІ – Особлива частина міжнародного економічного права – містить матеріал щодо правового регулювання міжнародних економічних відносин в окремих галузях і сферах господарського життя, що охоплює норми міжнародного торгового, валютного, інвестиційного, митного, транспортного, трудового права та права міжнародної економічної конкуренції.

Міжнародне право

Дисципліна “Міжнародне право” охоплює певне коло теоретичних понять і категорій, галузей та інститутів сучасного міжнародного права, передумови його становлення і закономірності розвитку як невідємного атрибуту міжнародних відносин.

У змісті курсу особлива увага приділяється питанням теорії міжнародного права, де розкриваються базові поняття і категорії міжнародного права. Серед тем, присвячених окремим галузям міжнародного права, значна увага приділяється міжнародному митному праву, праву міжнародних договорів, міжнародному кримінальному праву, міжнародному трудовому праву, праву Європейського Союзу що мають винятково важливе значення для професійної діяльності майбутніх фахівців. Вивчення дисципліни “Міжнародне право” ґрунтується на зумовленій особливостями побудови системи міжнародного права логіці викладення навчального матеріалу, що  передбачає виокремлення двох основних етапів: 1) засвоєння базових положень теорії міжнародного права (загальна частина); 2) вивчення галузей міжнародного права (особлива частина).

Міжнародне приватне право

Міжнародне приватне право – це сукупність норм, що регулюють цивільно-правові відносини, що мають міжнародний характер («ускладнені» іноземним елементом), що не повинні суперечити загальновизнаним принципам міжнародного публічного права. Міжнародне приватне право стосується цивільно-правових відносин передусім між організаціями і громадянами (особами без громадянства) різних країн.

Предметом регулювання у міжнародному приватному праві є відносини цивільно-правового характеру. Майнові, трудові, сімейні, спадкові, деліктні, економічні, господарські, науково-технічні, культурні, освітні та інші відносини виникають у міжнародному житті з участю осіб різної державної належності. Такі відносини невладні, неполітичні і не потребують застосування зазначеної гвинтівки. Цивільні правові відносини – це передусім майнові відносини між фізичними і юридичними особами різних держав. Суб’єктом у майнових відносинах є іноземна сторона (наприклад, громадянин іноземної держави, особа без громадянства, іноземна організація, іноземна держава).

Суб’єкти майнових відносин можуть належати до однієї держави, але об’єкт, у зв’язку з яким виникли відповідні відносини, перебуває за кордоном. Виникнення, зміна та припинення майнових відносин можуть бути пов’язані з юридичним фактом за кордоном (спричинення шкоди, укладення договору, смерть спадкодавця тощо).

Міжнародного приватного права не буває без іноземного елемента, а цивільно-правові відносини без іноземного елемента трапляються. Скажімо, тоді, коли їх сторонами є фізичні та юридичні особи однієї країни. Коли ж у цивільних відносинах бере участь іноземний елемент, то ці відносини набирають нової якісної властивості і стають міжнародними. Вважається, що вони ускладнюються іноземним елементом.

Підприємницьке право

Підприємницьке право – система загальнообов'язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, встановлюються і охороняються державою. Підприємницьке право визначає правові основи пiдпpиємницькoї діяльності, господарський правопорядок, що формується на основі поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання i державного регулювання макроекономічних процесів. Предметом навчальної дисципліни «Підприємницьке право» є господарсько-правові відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, у тому числі господарсько-правові зобов’язання, порядок укладання господарських договорів, відповідальність у господарських правовідносинах, захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, правове регулювання окремих видів господарської діяльності.

Навчальна програма дисципліни «Підприємницьке право» затверджена Вченою радою Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» 1 липня 2010 року (протокол № 6). Відповідно до цієї навчальної програми  структура навчальної дисципліни «Підприємницьке право» включає два змістових модулі.

 Змістовий модуль I включає у себе теми, якi містять навчальний матеріал щодо основних положень господарської діяльності, щодо тих відносин, якi стосуються усіх видiв та сфер господарської діяльності.

Змістовий модуль II  містить матеріал щодо правового регулювання підприємницької діяльності в окремих галузях i сферах підприємництва.

Право (Господарське право. Комерційне право)

Господарське право (як галузь права) – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання.

Господарське право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання – господарської діяльності. Проте, слід мати на увазі, що господарське право, крім запозиченого з інших галузей, має досить об'ємний власний (оригінальний) нормативний матеріал (інститут внутрішньогосподарських, в тому числі корпоративних, відносин, інститут банкрутства, інститут антимонопольного регулювання господарської діяльності, інститут державного замовлення і т. ін.).

Господарське право можна розглядати як: а) галузь права, що базується на нормах господарського права для регулювання господарських відносин у процесі здійснення господарської діяльності; б) сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері управління економікою; в) юридичну дисципліну, основним змістом викладення якої є основні засади господарської діяльності, процесів приватизації, підприємництва, кредитно-банківських відносин, майнових основ господарювання та податкової політики суб'єктів, особливостей правового регулювання в окремих галузях діяльності тощо.

Змістовий модуль І – Загальна частина – включає у себе теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень господарської діяльності, щодо тих відносин, які стосуються усіх видів та сфер господарської діяльності.

Змістовий модуль ІІ – Особлива частина господарського законодавства – як навчальної дисципліни містить матеріал щодо правового регулювання господарської діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя.

Комерційне право є сукупністю правових норм, які регулюють майнові та немайнові відносини, що складаються у процесі або у зв'язку із провадженням комерційної діяльності (підприємницької торгівлі) її суб'єктами.

Навчальна дисципліна «Комерційне право» передбачає вивчення правового регулювання так званої «господарсько-торговельної діяльності». Остання визначається законодавцем якдіяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. До діяльності у сфері товарного обігуналежать роздрібна та оптова торгівля, діяльність у сфері ресторанного господарства. До допоміжної діяльності операції, які безпосередньо не пов’язані з передачею права власності на товар, однак допомагають його реалізації (операції з комерційного посередництва, транспортування, зберігання, реклами товару тощо).

Змістовий модуль І становлять питання щодо правового регулювання тих відносин, які стосуються усіх видів та сфер комерційної діяльності як різновиду підприємництва.

ІІ змістовий модуль містить матеріал щодо правового регулювання господарсько-торговельної діяльності окремих видів: внутрішньої торгівлі (роздрібної, оптової, ресторанного господарства), зовнішньої торгівлі, форм організації ринку (товарних бірж, аукціонів, тендерів, ярмарків, виставок, ринків тощо), кредитно-розрахункових відносин, захисту прав та законних інтересів суб’єктів комерційної діяльності, захисту прав споживачів.

Право (Правознавство. Трудове право)

Становлення демократичної правової держави потребує суттєвого підвищення правової культури всіх верств населення, а особливо — підростаючого покоління й молоді. Сучасна національна правова освіта має виконувати важливе соціальне замовлення держави: формувати правовий інтелектуальний потенціал України, забезпечуючи висококваліфікованими фахівцями галузі народного господарства, науки, культури.

Вивчення студентами вищих навчальних закладів правових дисциплін є важливою складовою їх професійної підготовки і умовою формування правової культури. “Право (Правознавство. Трудове право)” відповідно до освітньо-професійних програм підготовки бакалавра є гуманітарною навчальною дисципліною, що дає базові знання для вивчення студентами в подальшому й інших правових дисциплін. Він спрямований на формування інформаційно-правового фундаменту та найнеобхідніших навичок і вмінь роботи з правовим матеріалом.

Структура навчальної дисципліни включає два змістові модулі. У І змістовому модулі особлива увага приділяється питанням теорії держави і права (тема 1, у якій розкриваються базові поняття і принципи правознавства). Серед тем, присвячених окремим галузям права, увага приділяється конституційному, адміністративному, фінансовому, кримінальному, цивільному, сімейному, господарському, житловому, екологічному праву, законодавству про судоустрій та правоохоронну діяльність.

ІІ змістовий модуль включає теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень у сфері регулювання праці. Це норми, що визначають предмет, метод, джерела, принципи трудового права; забезпечення зайнятості та працевлаштування; колективно-договірне регулювання праці тощо, а також містить матеріал, що регулює окремі елементи трудових відносин, і відносини, тісно пов’язані з трудовими: трудовий договір; робочий час та час відпочинку; оплата праці; дисциплінарна та матеріальна відповідальність за трудовим правом; охорона праці; трудові спори.

Правове регулювання ЗЕД

В умовах розвитку світових інтеграційних процесів правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності набуває особливого значення для спеціалістів з міжнародної економіки, що будуть працювати за фахом в умовах ринкової економіки. Саме знання законодавчої бази правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності допоможуть їм опанувати та зрозуміти основні загальні положення законодавства України про зовнішньоекономічний договір, тарифне регулювання та нетарифне регулювання ЗЕД, правові засади валютного регулювання ЗЕД та розгляду спорів, що виникають у сфері ЗЕД, у арбітражних (третейських) судах, визначити особливості юридичної відповідальності у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Навчальна програма курсу “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності” для студентів напрямів підготовки 7.050103 та 8.050103 – “Міжнародна економіка” затверджена вченою радою ПУСКУ від 2.03.2005 р. (протокол № 3). Відповідно до цієї навчальної програми курс “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності” складається із двох змістових модулів.

Змістовий модуль І – Загальнотеоретичні аспекти правового регулювання ЗЕД – включає у себе теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень зовнішньоекономічної діяльності, щодо тих відносин, які стосуються усіх видів та сфер зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі питання джерел, принципів та методів правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Змістовий модуль ІІ – Зовнішньоекономічний контракт та державне регулювання ЗЕД – містить матеріал щодо правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя, включаючи аспекти укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), правове регулювання механізму розрахунків, правові засади валютного регулювання, правові засади розгляду спорів, що виникають в сфері ЗЕД, у арбітражних (третейських) судах тощо.

Правові засади митної справи

Правові засади митної справи – це комплексна галузь права, система встановлених (санкціонованих) державою правових норм різної галузевої приналежності, що регулюють суспільні відносини у сфері митної справи і митної політики.

Учасниками регульованих митних відносин є широке коло осіб, що беруть участь у переміщені товарів і транспортних засобів через митний кордон, та митні органи, які легалізують це переміщення. До них належать митні органи, особи, що переміщають товари, – їхні власники, покупці, інші особи, що причетні до здійснення дій по ввезенню і (чи) вивезенню товарів, декларанти, брокери, власники складів тимчасового зберігання, перевізники й ін. Центральною ланкою регулювання митних відносин є саме відносини з митними органами.

Предмет правових засад митної справи – суспільні організаційні відносини, що складаються в процесі і з приводу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Оскільки митниця є органом державної виконавчої влади і забезпечує порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, речей та інших предметів та ін., то й відносини, що складаються з приводу забезпечення такого порядку, є в більшій мірі управлінськими.
Основними джерелами правового регулювання митної справи є Конституція України, Митний кодекс, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України.

Варіативна частина освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за спеціальністю 6.050302 «Товарознавство та експертиза у митній справі» напряму підготовки 0503 – «Торгівля» галузевого стандарту вищої освіти  для студентів напряму підготовки 6.030510. „Товарознавство і торговельне підприємництво” ( програма професійного спрямування "Товарознавство та експертиза в митній справі") схвалена Вченою радою ПУСКУ від 19.12. 2001 р. (протокол № 9). Відповідно до цієї програми курс “Правові засади митної справи” складається із двох змістових модулів.

Змістовий модуль І – Загальні положення правового регулювання митної справи – включає у себе теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень правового регулювання митної справи в Україні, щодо тих відносин, які стосуються суб’єктів та об’єктів митних правовідносин, тарифного та нетарифного регулювання митної справи, джерел, принципів і методів правового регулювання митної справи та митної політики України.Змістовий модуль ІІ – Правові засади митного оформлення та митного контролю – містить матеріал щодо правового регулювання митної справи в окремих галузях і сферах господарського життя, включаючи аспекти митного оформлення і митного декларування, правові засади здійснення митного контролю, правове регулювання митних режимів, особливості здійснення підприємницької діяльності в митній сфері, діяльності митних органів України та юридичної відповідальності у сфері митних відносин.

Правознавство

Курс “Правознавство” є одним із напрямків реалізації загальнодержавної політики. У ході його вивчення відбувається формування основних правових знань, ознайомлення з правовою системою України, аналіз джерельної бази, розгляд правових ситуацій.

Вивчення студентами вищих навчальних закладів правових дисциплін є важливою складовою їх професійної підготовки і умовою формування правової культури. Курс “Правознавство” відповідно до освітньо-професійних програм підготовки бакалавра є гуманітарною вибірковою навчальною дисципліною, що дає базові знання для вивчення студентами ПУЕТ в подальшому й інших правових дисциплін. Він спрямований на формування інформаційно-правового фундаменту та найнеобхідніших навичок і вмінь роботи з правовим матеріалом.

Курс “Правознавство” тісно пов¢язаний з низкою навчальних дисциплін (політологія, історія України, філософія та іншими), знання змісту яких є корисним, а інколи й необхідним для розуміння та глибокого засвоєння принципів і норм національної системи права. З іншого боку, набуття студентами знань з “Правознавства” сприятиме якіснішому засвоєнню ними неюридичних дисциплін, передбачених навчальними планами, оскільки дає основу для розуміння правового механізму регулювання різних сфер суспільних відносин.

Навчальна програма курсу “Правознавство” для студентів напрямів підготовки 6.080204, 6.080204і – «Інформатика» затверджена Вченою Радою Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» від 22.09.2010 р. (протокол № 7). Відповідно до цієї навчальної програми курс “Правознавство” складається із двох змістових модулів.

Змістовий модуль І становлять питання, що стосуються відповідно теорії держави та права, конституційного, адміністративного, кримінального, фінансового права та діяльності судових і правоохоронних органів України.

Змістовий модуль ІІ становлять питання, що стосуються відповідно цивільного, сімейного, житлового, трудового, господарського права, екологічного та земельного права України.

Трудове право

Трудове право – це самостійна галузь права, яка являє собою систему правових норм, що регулюють сукупність суспільних відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини, що випливають із трудових або тісно пов’язані з ними і встановлюють права й обов’язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та відповідальність у разі їх порушення.

Навчальна програма дисципліни «Трудове право» для студентів напрямів підготовки 6.030601 «Менеджмент», 6.030601 «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності», 6.140101 «Готельно-ресторанна справа», 6.050109 «Управління персоналом і економіка праці» та спеціальностей 6.050107 «Економіка підприємства», 6.050301  «Товарознавство і комерційна діяльність», 6.050302 «Товарознавство та експертиза у митній справі» затверджена Вченою радою Полтавського університету споживчої кооперації України 2009 року (протокол № 4). Відповідно до цієї навчальної програми дисципліна «Трудове право» складається із двох змістових модулів.

І змістовий модуль – Загальна частина – включає у себе теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень у сфері регулювання праці. Це норми, що визначають предмет, метод, джерела, принципи трудового права; забезпечення зайнятості та працевлаштування; колективно-договірне регулювання праці тощо. ІІ Змістовий модуль – Особлива частина трудового права як навчальної дисципліни містить матеріал, що регулює окремі елементи трудових відносин, а також відносини, тісно пов’язані з трудовими: трудовий договір; робочий час та час відпочинку; оплата праці; дисциплінарна та матеріальна відповідальність за трудовим правом; охорона праці; трудові спори; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Фінансове право

Фінансове право - це самостiйна галузь публiчного права, яка складається із сукупностi правових норм, що регулюють суспiльнi відносини у процесі фiнансової дiяльностi держави, органів місцевого самоврядування з планомірного утворення, розподiлу та використання централiзованих i децентралiзованих фондiв коштiв, необхiдних для реалізації їх завдань та функцiй.

Навчальна програма дисципліни «Фінансове право» для студентів напрямів підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» (програма професійного спрямування «Фінанси») та спеціальностей  6.050105 «Банківська справа», 6.0500106 «Облік і аудит»  затверджена Вченою радою Полтавського університету споживчої кооперації України 2009 року (протокол № 7). Відповідно до цієї навчальної програми дисципліна «Фінансове право» складається із двох змістових модулів.

І змістовий модуль – Загальна частина – включає у себе теми, які містять навчальний матеріал щодо основних положень фінансової діяльності, акумулює інститути, що закріплюють загальні підходи до регулювання фінансової системи в цілому.

ІІ Змістовий модуль – Особлива частина фінансового права як навчальної дисципліни містить матеріал, що регулює відносини у сфері державного та місцевих бюджетів; державних і місцевих доходів; державного і місцевого кредиту; державного страхування; державних і місцевих видатків; банківського кредитування; грошового обігу і розрахунків; валютного регулювання тощо.